ACCUEIL DE PERSONNES REFUGIEES UKRAINIENNES A ITTRE/ ПРИЙОМ УКРАЇНСЬКИХ БІЖЕНЦІВ

C’était l’hiver. J’étais partie en ville, chez ma tante et je logeais chez elle. Un matin, j’ai été réveillée par un coup de téléphone. Ma tante m’a annoncé que la guerre avait commencé. C'était difficile à croire. Je n'oublierai jamais cette journée. Je suis retournée le jour même chez mes parents, en dehors de la ville. 

Nous avons commencé à suivre les nouvelles. La nuit suivante fut terrible, il y avait des tirs et des explosions tout le temps. Dès le lendemain, nous avons dû descendre à la cave. C'était effrayant de rester au sous-sol et d’entendre des explosions, sentir les murs trembler. Les larmes te coulent des yeux ; tu lis une prière et ta voix tremble. Dans ces moments, tu crois en tout: la prière, Dieu, les miracles et tu as un seul souhait - que la guerre se termine. 

Après plusieurs jours et plusieurs nuits, ma mère et moi sommes parties en bus. De nombreuses personnes ont quitté la ville. Puis nous avons poursuivi en train. Nous avions peur car nous ne savions pas à quoi nous attendre. Nous avons rencontré d'autres Ukrainiens, nous avons rencontré une connaissance, nous avons traversé la frontière et sommes sorties du pays. 

Nous avons longuement voyage, de train en train, pour aboutir en Belgique et finalement être hébergées a Ittre. Nous avons été prises en charge par un assistant social qui nous a aidées à nous mettre en règle et nous a fourni des réponses à nos nombreuses questions. Nous avons commencé à suivre des cours de français. 

Merci beaucoup au CPAS. Je remercie également les professeurs, ils ont non seulement dirigé des cours, mais ont également organise des excursions à Bruxelles, Nivelles, Halle et une excursion au château de Seneffe et dans une ferme a Ittre. Ils nous ont même invitées à un spectacle. 

J’habite dans une famille merveilleuse. Le mari et sa femme sont très sympathiques. Ils me demandent souvent comment je vais, si je ne manque de rien, et ils me régalent également de divers plats. Merci à la famille pour sa gentillesse et sa générosité. 

Ma mère est déjà de retour en Ukraine. Chaque jour, j'appelle mes parents et je leur demande comment ils vont. C'est calme et paisible ici, de très beaux paysages, mais ma maison est en Ukraine. Le temps viendra bientôt ou je ferai mes valises et rentrerai chez moi. Je veux vous souhaiter paix et chance dans vos vies. Et quand la paix sera revenue en Ukraine, je viendrai certainement en Belgique… comme touriste ! 

A bientôt ! 

Розповідь дівчини, яка написала цю статтю сама

Я приїхала у гості до своєї рідної тітки зимового дня та залишилася у неї. Вранці я прокинулася від те- лефонного дзвінка. Моя тітка ска- зала, що почалася війна. У це важко було повірити і цей день ми не забудемо. У перший день війни я поїхали у дім своїх батьків. Він знаходиться за містом. 

Ми відразу почали слідкувати за новинами. Ніч була жахлива, адже ми чули стрільбу та вибухи. Кожен наступний день супроводжувався походом у підвал. Страшно було, коли сидиш у підвалі і чуєш ви- бухи, відчуває як стіни трясуться, з очей течуть сльози, тремтячим го- лосом читаєш молитву. У такі мо- менти віриш у все: молитву, Бога, чудеса, диво, а бажання лише одне- щоб війна закінчилася. 

Через деякий час я з мамою виї- хала з міста автобусом. Багато людей виїхало з міста. Потім була електричка. Нам було страшно, адже ми не знали чого чекати. По- знайомилися з іншими україн- цями, зустріли знайому, перетнули кордон. 

До Бельгії ми доїхали потягами і робили пересадки. І ось ми при- їхали в Іттр, познайомилися з соці- альним працівником, він допомагав нам у різних справах та давай відповіді на всі наші запи- тання, почали ходити на курси французької мови. 

Велике дякую CPAS. Також дякую вчителям, вони не тільки прово- дили заняття, а й організовували поїздки у Брюсель, Нівель, Halle, та екскурсію у замок Сенеф і ферму у Іттрі, запрошували на виставу. 

Я живу у чудовій сім'ї. Чоловік та жінка дуже доброзичливі. Вони часто запитують, як у мене справи, чи всього вистачає, також приго- щають різними стравами. Дякую сім'ї за доброту та щедрість. 

Моя мама вже в Україні. Кожного дня телефоную батькам та запи- тую як їхні справи. Тут тихо та спо- кійно, дуже гарні пейзажі, але мій дім в Україні. Скоро прийде час, коли я буду збирати валізи та їхати додому. Хочу побажати миру та удачі. У мирний час обов'язково приїду у Бельгію туристом. До зу- стрічі! 

Переклад: Віолетта Шварьова Контакти: marc.bogdanowicz@gmail.com